Відділ освіти Маньківської РДА - Вікторівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів


Неділя, 11.12.2016, 14:48
Вітаю Вас Гість | RSS
  Відділ освіти Маньківської районної державної адміністрації
Головна Вікторівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенівРеєстраціяВхід
Меню сайту
Attention
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Хто на сайті

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Корисні посилання
Форма входу
Вікторівська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів імені Героя Радянського Союзу С.П.Кобця

    вул. Піонерська, 2, с. Вікторівка,

Маньківський район, Черкаська область
Телефон: 6-16-62, 6-11-54

e-mail: viktorivka_sh@ukr.net
сайт школи: viktorivka.edukit.ck.ua/
Директор школи – Омельчук Вадим Анатолійович

 

    Село Вікторівка в старовину називалось Помийник. В ньому і в ХІХ ст. залишався дуже низький рівень освіти. Лише 27 вересня 1860 року в селі було відкрито першу волосну школу. В ній вчилась мала кількість дітей. До школи приходили діти багатих селян з навколишніх сіл. Під школу було відведено приміщення сільської „зборні”. Це була звичайна хата під сніпками обладнана примітивним інвентарем.  Наставником її був піп, а навчав дітей малограмотний дяк. Паралельно в селі була ще заснована попом Галятовським церковно-парафіальна школа, яку відвідувало 20-30 дітей. Це були тільки хлопчики. Навчання в однокласних школах тривало 2 роки, згодом 3 і проводилось на російській мові. Українська мова була заборонена. А читати вчилися по церковно-словянських книгах. В 1902 році в селі було побудоване спеціальне приміщення церковно-приходської школи на дві класні кімнати. Старожили Байрака Михайло та Чорновол Дементій розповідали, що будували шкільне приміщення на кошти селян. Кожний господар здавав по 50 копійок з десятини землі на будівництво школи.

   В 1912 році в школі уже навчалось 129 дітей. Тут працювало 2 вчителі.

   В роки громадянської війни школа не працювала. Тільки в 1920 році, коли була встановлена Радянська влада, почала працювати початкова школа, у якій навчалось понад 130 хлопчиків і дівчаток.

   В 1932 році в селі відкрито семирічну школу, в якій навчалось 328 учнів, а в 1933-1934 н.р. – 433. В ці роки навчалось 50-70 дітей із станції Поташ. Під школу було передано дві селянські хати розкуркулених селян, в яких було по дві  класні кімнати. Першим директором школи був Кульбіцький Маркіян Матвійович, а потім з 1939 року Кремета Василь Кирилович. В школі працювало 13-15 учителів. Одними з перших прийшли учителі Стецюк Степан Андрійович та Стецюк Любов Іларіонівна. Вони навчали учнів 1-4 класів. Крім них ще працювали Шухендя А.М., Журба Петро Юхимович, Журба Дмитро Юхимович, Білінчук Сергій Павлович, Ромащук Марко Апатійович, Стовповий О.Я., Юдченко П.М., Заславська Є.Я., Прудченко Д.І. 

    Учителі школи навчали грамоти не тільки дітей, а й дорослих у вечірній час. В 30-х роках більше як 1200 дорослих чоловіків і жінок навчались читати і писати. На кутках села працювало 15 лікнепів, куди кожного вечора в зимовий час сходились дорослі неписьменні люди.

    В чорні дні фашистської окупації школа працювала лише в 1941 році, а потім одне шкільне приміщення було перетворено в квартиру шефа-німця, а в головному приміщенні знаходився поліцейський штаб. Всі шкільні приміщення за роки окупації були напівзруйновані і спустошені. 8 березня 1944 р. село було визволено від фашистських окупантів. Через короткий час відновилась робота і в семирічній школі. Але були великі труднощі із забезпеченням  педагогічними кадрами, адже учителі-чоловіки були призвані в ряди Червоної Армії: Ромащук М.А., Журба Д.Ю., Ковальчук Б.Я., Білінчук С.П. та Прудченко Д.І. Всі  вони були учасниками бойових дій, загинув з них на війні Білінчук С.П. – офіцер Червоної Армії. Прудченко Д.І. повернувся в чині майора. Він був начальником штабу полку, який визволяв наше село від загарбників. Ромащук М.А. командував мінометною ротою і мав військове звання – старший лейтенант. Журба Д.Ю. повернувся з війни старшиною.

   Після визволення села розпочала роботу семирічна школа. Директором в цей час був Бородійчук,  а в 1946-1947 н.р. – Гримовський. В 1947 році директорм школи директором школи був призначений Ромащук Марко Апатійович.

   Умови праці були надзвичайно тяжкими. Школа розміщувалась в двох занедбаних селянських хатах та основного шкільного приміщення на три класні кімнати. Всі будинки були на половину зруйновані, деревяної підлоги не було, одинарні вікна наполовину забиті дошками та залізом. Дахи прогнили і текли під час дощів. В класах не було парт і стільців. Діти сиділи на лавах і стільцях принесених з дому. Зовсім не було наочних посібників і приладів. Діти писали на порваних паперових мішках, зошитів не було. В зимовий період школу отоплювали соломою. Для освітлення класних кімнат у вечірній час, були гасові лампи ( одна на клас). В класах навчались діти різного віку, бо прийшли навчатись ті, які не навчались в період німецької окупації. Але самим неприємним і тяжким в роботі школи було те, що в складі учнів було 164 дітей сиріт і напівсиріт. Цим дітям треба було надавати матеріальну допомогу і створювати такий мікроклімат, щоб полегшити біль дитячих душ від втрати на війні батьків.

   В школі не вистачало і учителів, щоб навчати 300 учнів. Не було жодного вчителя з вищою освітою. Фізику і математику викладали нефахівці. В цей час в школі працювали учителі – солдатські вдови: Ковальчук Д.Є., Стецюк Л.І., Вугляр П.С., Левіцька М.О., фронтовики: Ромащук М.А., Журба Д.Ю., Кобець С.П. Прийшли у школу молоді вчителі: Прокопенко П.І., Кіт М.С.

   До 1953 року школа була семирічною, в ній працювало 16 учителів і навчалось 330 учнів. Школа була розміщена в трьох пристосованих до занять приміщеннях, одне з яких побудували самі учителі та учні. Учнівських місць не вистачало, а тому заняття проходили в дві зміни. Постало питання про будівництво нового приміщення школи.

   1 вересня 1953 урочисто була відкрита нова будівля школи на 4 великих просторих кімнати з меблями.

    В 1956 р. відбувся перший випуск середньої школи, коли директором була Орлова А.Я.

   З 1957  по 1978 рік школу очолював Ромащук М.А.

   Під керівництвом Ромащука М.А. школа першою в районі і області перейшла на кабінетну систему навчання, обладнавши  12 навчальних кабінетів з дистанційним управлінням і  технічними засобами навчання. Матеріальна база кожного кабінету підштовхувала кожного учителя до творчої роботи на уроках. Учні теж стали з більшою охотою працювати, бо вивчення матеріалу супроводжувалось практичною діяльністю учнів на уроках.

   Роботу  педколективу високо оцінювали в районному, обласному відділі освіти  та в Міністерстві  освіти УРСР. Досвід школи з навчально-виховної  роботи вивчали    районний,   обласний відділи освіти, науковці  Уманського педінституту. В школі  побував заступник міністра освіти  академік Тронько.

   Роботу Ромащука М.А. високо оцінила і держава, він має нагороди: Медаль „ За трудовое отличие”  (1954), орден „ Знак Пошани” (1966),   орден „Жовтневої революції”(1971), в 1973 р. присвоєно почесне звання „ Заслужений учитель України”, в 1977 р. нагороджений „ Почесною ,грамотою” Президії Верховної Ради УРСР, в 2004 р. орденом „ Богдана  Хмельницького”

   У 1972 році в честь ХХІV зїзду КПРС колгосп побудував і подарував дітям велику двоповерхову школу на 546 місць.

   У 1978 році школі присвоєно ім’я нашого односельця , Героя Радянського Союзу С.П.Кобця, який отримав це званняза форсування річки Вуокса

 

Шкільні палаци

 

В селі на самім виднім плаці,

Красуючись у виднім ставі,

Стоять ошатнії палаци.

В промінні сонця величаві.

Вони усміхнені, веселі

І сяють, мов весняні квіти

Господарем у цій оселі

Є українські наші діти.

Так, вірно, Школа перед нами

Як оберіг всього святого,

Ми розумієм це з роками

Коли ведем сюди дочку чи сина свого.

У школі місія – космічна,

Мета висока і єдина,

Щоб праця учня багаторічна

Вінчалась фразою – я Людина!

 

Вірш випускника школи Крамаренка Тараса

    В даний час тут функціонує 11 класів, в яких навчається 93 учнів. Педколектив школи - молодий ( 22 учителя). Мають вищу кваліфікаційну категорію – 4, І – 8, ІІ -6, спеціаліст – 4. Школа має методичний кабінет, кабінет директора, 15 навчальних кабінетів ( в тому числі кабінет інформатики обладнаний комп’ютерною технікою), актову, спортивну, тренажерну залу, майстерні, 2 кімнати для миття рук, гардероб, їдальню, харчоблок. Бібліотечний фонд становить – 12768 примірників. У школі діє зала державної символіки. Кабінет біології визнаний зразковим кабінетом району, а кабінет української мови і літератури оформлено у стилі української світлиці. Приміщення забезпечене проточною холодною водою. З 1999 р. школа отоплюється природним газом. Добре налагоджене харчування учнів. 85% дітей щоденно отримують гарячі обіди, а першокласники ще й сніданок.

   У школі працює 8 гуртків: Ляльковий світ театру, вишивки, драматичний, „Умілі руки” , волейбольний, футбольний, вокальний, краєзнавчий, туристичний, екологічний „Фантазія” та батьки учнів ведуть танцювальний, „Атлант” та духових інструментів.
    Школа працює над проблемою «Розвиток і самореалізація особистості вчителя і учня засобами краєзнавства». У школі обладнано 16 навчальних кабінетів. До послуг учнів актовий та спортивний зали, бібліотека, шкільна їдальня. Обладнано 2 комп’ютерних класи, де проводять уроки вчителі різних предметів. Усі вчителі володіють методикою використання інформаційних технологій.
Маньківка 
[07.02.2012]
Навчання вчителів з використання інформаційно-комунікаційних технологій (0)
[07.02.2012]
Фіналіст обласного конкурсу "Учитель року -2012" (0)
[08.02.2012]
Районний етап конкурсу-захисту МАН (0)
[09.02.2012]
Перемога на обласному етапі Конкурсу " Об"єднаймося ж, брати мої!" (0)
[22.02.2012]
Лауреат обласного конкурсу «Учитель року – 2012» (0)
М@ньківк@ 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz