Головна » 2013 » Січень » 22 » З досвіду правовиховної роботи Дзензелівської ЗОШ
18:29
З досвіду правовиховної роботи Дзензелівської ЗОШ
Подорож до країни закону та права
Урок – гра з правознавства 9 клас
Автор: Бондар С.С., вчитель правознавства Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Мета: ознайомити учнів з історією законодавства, найбільш відомими законами світової історії, історії України, показати роль закону та права; формувати риси правової свідомості; виробляти вміння працювати з джерелами права, давати оцінку, коментувати закон; виховувати законослухняність. Обладнання: ілюстративні матеріали; уривки текстів законів, комп’ютер. ХІД УРОКУ-ГРИ Вступне слово вчителя. — Сьогодні ми поговоримо з вами про виникнення найдавніших правових пам'яток людства, що слугували джерелами права. Відомо 25 найдавніших правових пам'яток правової культури до XX ст. Серед них і закони Хаммурапі — вавилонського царя, Закони XII таблиць (Стародавній Рим), Салічеська правда (держава франків), звід законів «Тайхоре» (Японія), Конституція США, Французький цивільний кодекс — Кодекс Наполеона. — Давайте з вами здійснимо подорож в далеке минуле Закону і Права. Адже, як відомо, ці поняття існують поряд, де є закон, там є право. З'явилися вони з появою держави. Отож, там, де існували найдавніші держави, там і з'явилися закон і право. Першу нашу подорож ми здійснимо до Стародавнього Вавилону. Учень 1. (Розповідь супроводжується показом слайдів) Станція І. Стародавній Вавилон. З південних схилів Кавказьких гір беруть свій початок дві великі річки Тигр та Євфрат, які впадають у Перську затоку. На березі річки Євфрат виникла держава зі столицею Вавилон. Найбільш відомим з усіх вавилонських царів був Хамурапі (1792-1750рр. до н.е.). За 42 роки правління він створив велику державу зі столицею Вавилон. Його правління відзначилося тим, що були створені закони, які було викарбовано на стовпі з чорного бальзату. Закони Хамурапі впорядковували стосунки між верствами населення. Закони Хамурапі складалися з 282 статей, де визначалися міри покарання за різні злочини. Це були перші писані закони, вони прийшли на зміну звичаєвому усному праву. Ось деякі з них: ЗАКОНИ ЦАРЯ ХАММУРАПІ Якщо злодій вкраде чуже майно, раба або рабиню чи худобу, його треба вбити. Того, хто візьме крадене, треба вбити. Якщо будівельник погано збудує будинок, він завалиться і когось уб'є, то за це треба вбити будівельника. Якщо хтось сховає раба, який утік від господаря, того треба вбити. Якщо чоловік виб'є іншому око чи зламає руку, то йому треба зробити те саме. Якщо раб ударить вільну людину, то за це йому треба відрізати вухо. Якщо син ударить батька, йому треба відрубати руку. Якщо хтось ударить по щоці людину, рівну собі, то мусить заплатити штраф. Учень 2. Станція ІІ. Стародавня Греція. Чи доводилося вам бачити жіночий образ, з пов'язкою на очах і терезами в ру¬ках? Хто ж вона? (Ілюстрація Феміди) Феміда - у грецькій міфології богиня права, закону, порядку. Феміда нібито наглядала за тим, шоб ні боги, ні люди не порушували законів. Відповідно, Феміда правосуддя, закон; жерці Феміди — слуги закону: судді, юристи. Греки завжди шанували закон та право. У ранній період історії Греції державою керували лише багаті люди – аристократи, вони встановлювали закони. Але у 6 ст. до н.е. між аристократами та звичайними людьми почалися сутички. Афінський правитель Солон у 594 р. до н.е. примирив їх. Встановив нові закони. Відтоді всі громадяни мали рівні перед законом права. З цього часу зростає роль народних зборів, які розв’язували найважливіші питання. ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ІСТОРИК ФУКІДІД (V ст. до н. е.) ПРО АФІНСЬКУ ДЕМОКРАТІЮ Наші закони надають однакові права всім. У нас дозволяється людям піклуватися про свої домашні справи і водночас займатися державними справами. Ми самі обговорюємо свої дії і намагаємося дати їм правильну оцінку. Ми не вважаємо різні погляди чимось шкідливим для загальної справи. Учень 3. Станція III. Стародавній Рим Римське право дійшло до нас як класичний зразок цивільного права. У часи Римської імперії були закладені основи сучасного цивільного права. Багато понять (кодекс, судовий процес, суди, спадщина) побутують у сучасній юриспруденції. Давайте заглянемо на Марсове поле в Римі, де зібралося багато людей. Чому? З якою метою? Щоосені на Марсовому полі в Римі обирали кращих громадян на державні посади. Ті, хто прагнув обійняти посаду, з'являлися на коміції (народні збори), вбраними в тогу (кандиду білий плащ), яка була символом чистої совісті народного обранця. Відтоді всіх, хто прагне бути обраним на будь-яку посаду, називають кандидатом. Коміції, окрім виборів магістратів, ухвалювали закони, розглядати скарги на судові рішення. Найдавніший збірник римських законів (V ст. до н. е.) мав назву «Закони XII таблиць», оскільки текст їх було відлито на 12 бронзових таблицях, виставлених на римському Форумі. Закони було складено чітко й зрозуміло. Вони охоплювали різні аспекти життя людей. Усі громадяни Римської держави були рівні перед законом. Закони суворо карали злодіїв. Наприклад, за крадіжку чужого зерна спійманого злодія розпинали на дереві. Якщо хтось підпалював клуню з хлібом чи снопи біля неї, злочинця також спалювали. З Тарпейської скелі в річку Тибр скидали брехливих свідків, а також підкуплених суддів. У рабство продавали боржника, який не міг поверну¬ти борг, а також дезертирів з армії. НОРМИ РИМСЬКОГО ПРАВА (Уривки) Благо народу — це найвищий закон. Кожна країна має свої закони. Нікого не виправдовує незнання закону. Новий цар — новий закон. Ніхто не може бути покараний двічі за той самий злочин. Ніхто не може бути суддею у власній справі. Немає такого закону, який подобався б усім. Договори треба виконувати. Під час війни закони мовчать. Один свідок — це не свідок. Треба вислухати й протилежну сторону. Учень 4. Станція IV. Київська Русь «Руська Правда» - найдавніша пам'ятка правової культури України. Вона теж належись до 25 правових пам'яток. Слово «правда» означало закон. Оригінал документа не зберігся, але до наших часів дійшло близько 300 списків пізніших його редакцій, яких відомо три. Це була збірка норм руського права. Найдавніша «Правда» містила лише 17 статей. У них йшлося про покарання за вбивство, побої, вчинення каліцтва, їзду на чужому коні, псування майна тощо. Зберігалося право родичів на кровну помсту за вбивство, яку міг замінити грошовий штраф. Широкими можливостями у майновій сфері користувалися жінки. На відміну від ба¬гатьох європейських юридичних пам'яток. «Руська Правда» не передбачала застосуван¬ня смертної кари, відрубування рук, ніг. Кровна помста, яка дозволялася за часів Ярослава Мудрого, була категорично заборонена його синами. За висловом відомого російського історика Василя Ключевського, «Руська Правда» «виявляє чудову для її юридичного віку виразність і передбачливість, величезну кіль кість вироблених норм і визначень». Учень 5. Станція V. Литовсько-Руська держава Закони видавалися у формі універсалів. В українських землях застосовуватися такі пам'ятки правової культури, як Литовські статути - 1529, 1566, 1588 pp. Видатний український історик Михайло Грушевський називав Литовські статути «шляхетськими кодексами», оскільки вони упорядковувати передусім правовий статус дворянства та захищати права і численні привілеї цього стану. Величезне значення для українських міст мали збірки магдебурзького права. Ці документи мали силу законодавчих актів у містах, що звільнялися від управління й суду феодалів. Такі міста отримувати право місцевого самоврядування. В Україні ж уперше магдебурзьке право отримало місто Сянок на Львівщині у 1339 р. В історії людства дня позначення нормативних актів і нормативних договорів різної юридичної сили вживалися такі поняття: асізи, булли, декрети, договори, едикти, закони, кодекси, конвенції, конституції, ординації, ордонанси, пакти, положення, правди, статті, статути, трактати, угоди, універсали, яси та інше. Учень 6. Станція VI. Період XVIII ст. Важливою пам'яткою правової культури України є Конституція Пилипа Орлика. Намагаючись з'ясувати її роль і місце в політичній спадщині України, вчені неоднозначно оцінювали її юридичну сутність. Михайло Грушевський визначав цей документ як хартію, Микола Костомаров, Дмитро Яворницький - як договір. Дмитро Дорошенко — як конституцію. Останньої думки дотримуються О. Пріцак, В. Смолі О.Субтельний та інші. Текст Конституції Пилипа Орлика «Дехто з гетьманів Війська Запорізького захоплював собі необмежену владу, геть потоптавши рівність і звичаї (свавільно встановлював отой закон: «Так хочу - так повеліваю». Через те непритаманне гетьманському уряду самоуправство у Вітчизні і Війську Запорізькому запроваджувати розлад викривлення прав і вольностей, утиски посполитих та насильний, невиважений розподіл військових посад, а відтак зросла значно увага до генеральної старшини, полковників і значного товариства». Тому ми - генеральна старшина, кошовий отаман і все Військо Запорізьке склали угоду і затвердили закон, який повинен мати вічну силу у Війську Запорізькому: чільними радниками у нашій Вітчизні мають бути генеральні старшини з огляду на важливість їхніх посад, а також через те, щo вони постійно перебувають на боні гетьмана; після них у звиклому порядку ті ж права народних радників-нехай мають городові полковники... Учень 7. Станція VII. Період XX ст. Багато важливих правових документів в Україні було створено у XX ст. За часів Центральної Ради було видано чотири Універсали. І Універсал ЦР був прийнятий 10 червня 1917 — проголосив автономію України («однині самі будемо творити наше життя»). Згідно з І Універсалом, «не одділяючись від всієї Росії... народ український має сам порядкувати своїм життям», а закони повинні бути ухвалені Всенародними Українськими Зборами. Автором І Універсалу був В.Винниченко. Після проголошення автономії 28 червня 1917 створено Генеральний Секретаріат. II Універсал 3 липня 1917 — зафіксував наслідки домовленостей між УЦР і Тимчасовим урядом. Умови ІІ Універсалу 1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть в Україні; 2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд; 3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України; 4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду. III Універсал 7 листопада1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918. IV Універсал 9 січня 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Він замінив постійну армію міліцією, доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками. Першим Президентом УНР був Михайло Сергійович Грушевський. Учень 8. Станція VIII. Сучасний період Сучасним головним джерелом права Украї¬ни є Конституція України - Основний Закон. Він складається з 16 розділів, 161 статті. Найбільшим є Розділ II, присвячений правам, свободам та обов'язкам громадян. Прийнята Конституція 28 червня 1996 р. Сьогодні вона має доповнення окремих статей. Уперше на найвищому законодавчому рівні закріплено пріоритет прав людини, а також курс на побудову в Україні незалежної, демократичної соціальної правової держави. Отже, зважаючи на порівняно довгий процес творення конституційних норм в Україні (починаючи від “Руської Правди “Конституції Пилипа Орлика 1710 р., IV Універсалу Центральної Ради і закінчуючи Конституцією України 1996 року) можна сміливо сказати, що прийняття Конституції – Основного Закону України було і є визначною подією у державотворенні нашої молодої держави. Можна зробити висновок, що основні принципи демократії, такі як: свобода слова, думки, віросповідання, право народу обирати і бути обраним, право на власність і т.п. стали головними базовими засадами нашого закону. Конституції як гаранту суверенітету, незалежності ,демократичності держави. Як запорукою правової держави, де не тільки особа відповідає за свої дії, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за свою діяльність та її наслідки — Отже, ми з вами побачили історичний розвиток закону і права. Сьогодні закон в Україні стоїть на сторожі інтересів громадян. Право визначається як система право¬вих норм, а законодавство — як система до¬кументів, які є зовнішнім виявом права. Дені Дідро зазначав, що не може бути іншого справжнього законодавця, окрім народу. «Закон суворий, але він закон», — казали давні римляни. Ось тому в усі часи, яким би не було суспільство, закон мав свій пріоритет, усі повинні були його виконувати. Правовий ринг 1.Хто така Феміда? (Богиня правосуддя) 2. Що означає слово «кандидат»? (Громадянин, який має право обіймати певну посаду.) 3. Який Закон складається із 282 статей? (Закони Хаммурапі) 4. Скільки існує найбільш відомих пам'яток правової культури до початку XX ст.? (25) 5. Хто автор « Руської Правди»? (Ярослав Мудрий) 6. Що означає слово «правда»? (Закон) 7. Скільки існувало Литовських Статутів? (3) 8. Хто був автором Конституції 1710 p.? (Пилип Орлик) 9. Скільки Універсалів було прийнято Центральною Радою України? (4) 10. Скільки статей містить Конституція України 1996 р.? (161) Для того щоб краще зрозуміти, яким шляхом наше життя пов’язане з правом проведемо невеличкий практикум. Гра "Я маю право", "Я не повинен" Дітям роздають по дві картки із сюжетними малюнками На кожній з них фраза: "Я маю право на., але я не повинен...", яку треба доповнити. Наприклад "Я маю право (на житло), але я не повинен (його псувати, ламати речі/'. "Я маю право (гратися , але не повинен (заважати гратися іншим) " "Я маю право (на їжу), але не повинен (забирати її в інших людей, оскільки вони теж мають на це право). Гра "Чарівні окуляри Давайте надінемо ці чарівні окуляри і, поглянувши крізь них на свого товариша, побачимо в ньому якомога більше гарного й розкажемо про це нашим гостям. Але називати кожного можна тільки пестливим іменем. (Вихователь починає першим). Мені було дуже приємно спостерігати ваше добре ставлення одне до одного Але, ніде правди діти, ваше поводження не завжди буває таким приємним. Особливо прикро, коли чуєш, як ви даєте одне одному образливі прізвиська, навмисне спотворюєте ім'я та прізвище товариша. Можливо, ви ніколи не замислювалися, що, роблячи так. ви порушуєте його право на ім'я, до якого кожна людина має ставитися з повагою. Адже це найголовніше слово, яке вирізняє одну людину серед усіх інших Сподіваюся, усвідомивши це, ви не будете більше ображати, кривдити одне одного. Дидактична гра "Чарівна скринька" У мене в руках чарівна скринька, у ній — найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може зазирнути, але поки що не розповідати, що він там побачив, аж доти, доки всі найцікавіші й найсміливіші не зазирнуть на дно скриньки. (Діти по черзі заглядають у скриньку) Кого ж ви побачили в чарівній скриньці? (Діти називають себе, оскільки на дні скриньки лежало дзеркало.) Так, кожен побачив у чарівному дзеркалі себе. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — особистість, і саме такої людини, як ви, більше немає і не буде на цій Землі. Пройде не одне тисячоліття, поки людство зрозуміє цю істину, і пройде не одне тисячоліття, поки людство, нарешті, прийме закони, які оберігатимуть дитину — наше найбільше багатство.
Головна 
